Сьогодні, 10 березня 2023 року українці відзначають День Державного гімну України (офіційно затверджений Кабінетом міністрів України у 2017 році), одного з головних символів Української держави поряд із синьо-жовтим прапором і гербом-тризубом.

Уперше геніальний твір композитора Михайла Вербицького на слова поета Павла Чубинського був публічно виконаний 10 березня 1865 року у місті Перемишль на четвертих роковинах смерті Тараса Шевченка. Дуже символічно, що авторами цієї національно-культурної композиції стали наддністрянець та наддніпрянець, це по-перше. По-друге, мудра й звитяжна особистість Тараса Шевченка вкотре об’єднала Схід, Захід, Північ і Південь в Єдину і Соборну Україну.

У буремному й кровопролитному ХХ ст. цей поетично-музичний твір став одним із знакових символів героїчної боротьби українського народу за свободу та незалежність. З відновленням української державності, Указом Президії Верховної Ради України «Про державний гімн України» від 15 січня 1992 року було затверджено цю композицію як Державний гімн.

Довгий час у переважної більшості громадян України гімн не викликав великої любові й зацікавленості, оскільки він здебільшого звучав на офіційних урядових заходах, церемоніях, спортивних змаганнях, інших публічних зібраннях тощо й асоціювався з владним корумпованим офіціозом.

Проте з початком Помаранчевої революції у 2004 році він став Піснею мільйонів, яка об’єднувала українців і вела їх до перемоги. Під час Революції Гідності, на зламі 2013-2014 років, Державний гімн остаточно й безповоротно став народним і національним, який співають не за обов’язком, а за покликом серця.

У жорстоких умовах повномасштабної російсько-української війни Державний гімн України – це передусім символ спротиву нескореної української нації: його слова промовляють маленькі діточки у дитячих садочках, співають учні у школах під час щоденного вшанування загиблих героїв, він лунає під склепінням метро, бомбосховищ й звичайних підвалів під час багатогодинних повітряних тривог, українські біженці його виконують на чужинецьких площах і вулицях, а воїни, захисники й захисниці України співають його під час перепочинку на фронті.

Українська нація, яка звитяжно захищає від ворога свободу і незалежність Батьківщини – непереможна! Державний гімн України є одним із чинників цієї перемоги, оскільки він єднає і гуртує у незламний моноліт громадянський спротив, уособлює тяглість і неперервність державотворення й соборності.

 

Василь ЧЕРНЕЦЬ
доктор філософії, професор, в.о. директора НДІУ,
лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки

Юрій ФІГУРНИЙ
кандидат історичних наук, завідувач відділу української етнології НДІУ