24 лютого 2023 року у шведському виданні VLT побачила світ хроніка Анни Йоханссон, політологині та керівника Академії економіки, суспільства і технологій в Університеті Мелардален. Хроніка написана за сприяння керівниці шведської філії Науково-дослідного інституту українознавства Оксани Фейчер.

 

Ця хроніка про те, як українці разом з європейцями пліч-о-пліч пережили цей надважкий рік війни. Це історія про те, що Україну пам'ятають, підтримують і чекають. Анна Йоханссон не лише відкрито підтримує Україну, а й активно брала участь у мирних демонстраціях на підтримку України з перших днів повномасштабного вторгнення. Щиро вдячні Анні Йоханссон за цей надважливий внесок для України у її боротьбі за свободу і демократію. Надалі наводимо прямий переклад хроніки з шведської мови на українську мову.

«Я вперше голосував на референдумі щодо ЄС у 1994 році. Тоді мені було дев’ятнадцять років, і я пам’ятаю, що після громадянської війни в колишній Югославії у мене був лише один сильний мотив сказати «так». Миру в Європі! Сьогодні, майже через 30 років, вже рік триває масштабне військове вторгнення Росії в Україну. В Європі знову війна! Абсолютно немислима і думка для багатьох. Це ніколи не мало б повторитися!

На жаль, сьогодні багато хто з нас бачить сильні ознаки того, що демократія в усьому світі занепадає. Демократій у світі стає все менше, а загрози для них зростають.

Протягом останнього року я намагався бути поруч із колегою, яка приїхала з міста на півдні України, а її сім’я і досі знаходиться там. Звичайно, моя участь в основному була зумовлена ​​моєю турботою про Оксану, але також – як би грандіозно це не звучало – тому що я також сприймаю це як частину боротьби за збереження демократії. Я пам’ятаю, як сюрреалістично це було того ранку, коли я прокинувся і побачив на своєму телефоні повідомлення про те, що все те жахливе, чого ми боялися останнім часом, насправді сталося. Росія напала на Україну.

Але не все так безнадійно. Протягом минулого року війни мене кілька разів вражали речі, які дали мені надію на мир і виживання демократії. Назвемо це знаком одужання.

Одна ознака, яку я помітив, — це трохи абсурдні й водночас повноцінні вказівки на те, що культура й мистецтво можуть використовуватися для поширення світла й надії навіть у найтемніші часи. Протягом року ми з Оксаною разом плакали і сміялися над світлинами, які поширюють у соцмережах про війну. Тут є як тонкі та вражаючі сатиричні та ненависні образи, так і документальні зображення, які в реальному часі показують, яким є насправді життя в розбомблених селах і містах України. Суміш солодкого і солоного. Маленькі витончені деталі, які водночас є невеликими, але надважливими засобами протидії.

Ще одна ознака відродження, яка мене вразила, — невтомні зусилля Оксани поширювати інформацію та протидіяти дезінформації в соціальних мережах. Вона ділиться фактами та намагається надати пояснення та перспективи. Вона робить усе можливе, щоб розвіяти туман для тих, хто живе своїм життям за туманними шторами пропаганди. Вона робить усе можливе, щоб лопнути маленькі інформаційні бульбашки та вдихнути життя в опір всередині Росії, а також на відстані намагається дати сили та волю українцям, щоб витримати ще один день.

Оксана часто демонструє вдячність за ту підтримку, яку виявляють Україні шведські колеги. Це можуть бути невеликі прості жести, наприклад, поширення інформації в різних соцмережах на різних мовах, запитання про стан їхніх сімей або коли хтось демонструє свою солідарність з Україною на вулицях і площах. Демократія іноді має високу ціну, і дії, які демонструють вдячність, приносять надію. Справа України не забута, навпаки, вона стосується всіх нас! Я також знаю, що прихильність шведських колег до України також дає надію друзям і сім’ї Оксани в Україні, а також сприяє збереженню мрії про мир і продовження життя в демократичній країні ЄС.

Як нам разом продовжувати зміцнювати демократію та тримати високо синьо-жовтий прапор? Напевно, все дуже просто – ми всі маємо встати на захист її основних цінностей. Нехай наші голоси будуть почуті на виборах, у соціальних мережах, на площі, за кухонним столом, у кав’ярні та в публікаціях у VLT. Вимагайте від наших політичних представників вирішувати складні питання і дозволяти владі гідно та ефективно виконувати волю народу.

6 березня 2022 року ми з дочкою вийшли разом з Оксаною на публічну демонстрацію за справу України, яку спільно організували політики міста Вестерос. Сильний спогад, який разом із українським прапором, що гордо майорить над мерією міста протягом року, демонструє спільну позицію проти війни та за збереження демократії. Я буду сьогодні на площі в обід. Сподіваюся побачити вас там!»

Як Анна Йоханссон зазначила у своїй хроніці, шведи всебічно підтримують українців не лише надаючи матеріальну допомогу, а й ментально. З перших днів війни на дверях робочого кабінету Оксани майорять серця від колеги Анни з написом «Слава Україні - Героям Слава!». А на річницю колега Ловіса вишила подушку з таким же українським гаслом, який тепер відомий на весь світ. Немає жодного, хто за рік лишився осторонь.

Українське питання й надалі перебуває у центрі уваги шведської громадськості. В день роковин від початку повномасштабної війни в Україні локальне представництво Ліберальної партії (керівник Роджер Хадад) організувало демонстрацію на підтримку України на головній площі міста Вестерос. Люди знову стояли з українським прапором і символікою як і рік тому, демонструючи солідарність із українським народом і висловлюючи глибоке розуміння українського питання.

Посилання на оригінал хроніки у шведському виданні: https://www.vlt.se/2023-02-24/vi-vasterasare-maste-fortsatta-att-visa-vart-stod-for-ukraina