4 лютого 2025 р. у залі засідань Вченої ради НДІ українознавства КНУ імені Тараса Шевченка відбулася презентація збірки «Чумаки: Студії з історії та історіографії». Автор вступного слова Роман Додонов розповів присутнім, що книга, яку рекомендувала Вчена рада НДІ українознавства, вийшла наприкінці 2024 року у видавництві «Крок». Збірка є результатом діяльності українознавців декількох поколінь, об’єднаних навколо «чумацької тематики». В її основі – маловідомі етнографічні нариси 1931 року під редакцією А. Лободи та В. Білого. Свого часу це видання, видане мізерним накладом, було практично вилучено з наукового обігу та незаслужено забуто. Втім i по сьогодні воно залишається одним з ґрунтовних досліджень чумацтва і має непересічне значення для подальшого вивчення історії та культури України.
Обидва названих ініціаторів проєкту були присутні на презентації та розповіли про деталі його реалізації. Доктор історичних наук, професор, Віталій Андрєєв відзначив, книга присвячена пам’яті знаного українського вченого Анатолія Васильовича Бойка, який хоча й рано пішов з життя, але залишив після себе не лише наукові праці, добрі спогади, а й багато учнів й однодумців, яким заповідав зробити те, що йому не вдалося завершити на цьому світі. «Саме Анатолій Васильович планував підготувати низку етнографічних праць, серед них і про чумаків, дніпровських лоцманів тощо. Українське чумацтво – це не лише виробниче об’єднання українців, це – унікальний феномен національної історії, економіки, культури тощо. Саме тому, Етнографічної комісії ВУАН, яка існувала впродовж 1921–1933 років, здійснила титанічну працю по збиранню, опрацюванню й осмисленню цього явища, але розпочаті тоталітарною владою антиукраїнські репресії не дали змогу завершити цей проєкт й оприлюднити його результати. Лише з відновленням Української держави, розпочався довгий процес повернення цієї праці із забуття. Під час моєї роботи в Херсонському університеті вдалося видати збірку «Дніпровські лоцмани», «Чумаки» мала з’явитися на межі 2013–2014 років, але спочатку Революція Гідності, потім російсько-українська війна, проблеми з видавництвом, тимчасова окупація Херсону тощо й лише зараз, при активній допомозі НДІ українознавства ця книга нарешті побачила світ й отримає свого вдячного читача».
Кандидат історичних наук, доцент Світлана Андрєєва у своєму виступі конкретизувала особливості збирання етнографічних матеріалів про чумаків: «Співробітники Етнографічної комісії ВУАН (безкоштовно туди й вже готовим і підписаним конвертом назад до Комісії). Учні під керівництвом учителів збирали інформацію, передусім, серед рідних і знайомих, а потім надсилали їх етнографам, які, у свою чергу, обробляли матеріал та готували його до оприлюднення».
«Варто відзначити особливості чумацької ідентичності, наявність складної соціальної організації у чумаків. Традиції обирання ними отамана, пошанування худоби (улюблена приказка чумаків: «Вшануй худобу один раз, вона тебе по шанує двадцять разів»), чумацька демонологія, чумацька обрядовість, чумацьке лікування, чумацька психологія тощо. Загалом, чумацька ментальність, це – прагнення до волі, до свободи, чумаки – справжнього козацького роду», – наголосила Світлана Серафімівна.
Під час обговорення присутні науковці пригадали чимало цікавих деталей, пов’язаних з чумацькою субкультурою. Так, наприклад, Ірина Грабовська звернула увагу на схильність чумаків до перебільшення, чим виправдовується вислів «бреше як чумак», що й досі зустрічається серед українців. Роман Додонов зазначив, що паралельно з господарським освоєнням Степу в чумацтві не можна не бачити дбайливого ставлення до природи, прагнення людини до гідного життя Чумаки не вписувалися у загальні циркуляри Російської імперії, особливо за часів кріпацтва. Не вписувалися вони й в радянську парадигму, де вони були затавровані як куркулі та дрібнобуржуазний елемент. Тому, незважаючи на наявність декількох цікавих досліджень, чумацтво на довгі роки випало з мейнстріму українознавчого дискурсу. «Важливо розглядати чумацтво як історичну форму самоорганізації українського народу разом з іншими формами: козацтвом, кобзарством, гончарством, дніпровськими лоцманами, вільними матросами тощо. А нашому інституту українознавства – всемірно сприяти появі подібних міждисциплінарних робіт».
Гості презентації мали можливість придбати книгу з автографом автора проєкту проф. В. Андрєєва.
Юрій ФІГУРНИЙ
кандидат історичних наук, старший дослідник
Науково-дослідного інституту українознавства
Київського національного університету імені Тараса Шевченка
ОRCID: https: //оrcid.org/0000-0002-6463-0920
e-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам необхідно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.
