ПРЕДСТАВЛЕННЯ НАУКОВОГО ДОРОБКУ ВЧЕНИХ-УКРАЇНОЗНАВЦІВ: СУЧАСНІСТЬ І МИНУЛЕ УКРАЇНИ Й УКРАЇНЦІВ У ПРОСТОРІ Й ЧАСІ
Наприкінці 2024 року у видавництві «Міленіум» вийшла колективна монографія «Геополітична суб’єктність України в контексті глобальних викликів». 4 лютого 2025 р. відбулася її презентація науковій громадськості. На заході були присутні автори – Катерина Настояща, Ірина Грабовська, Світлана Кагамлик, Рена Марутян, Надія Турпак, Роман Додонов, співробітники та аспіранти НДІ українознавства КНУ імені Тараса Шевченка, гості Інституту.
Відкриваючи захід, директор НДІ українознавства КНУ імені Тараса Шевченка, доктор філософських наук, професор Роман Додонов наголосив, що ця праця стала результатом і підсумком виконання науково-дослідної роботи «Геополітична суб’єктність України в умовах глобальних викликів» (керівник фундаментальної НДР (2022–2024 рр.) – Катерина Настояща). У 2024 році вчені-українознавці завершили виконання шості НДР, і майже з кожної було підготовлено монографію. Втім, значення цієї книги виходить за межі конкурсної НДР, оскільки в ній піднімаються проблеми, над якими сьогодні задумується більшість українців. Чи є Україна повноцінним суб’єктом історичного розвитку? Цивілізаційним суб’єктом? Геополітичним суб’єктом? У зв’язку з чим постають подібні питання і що потрібно зробити для того, щоб не виникали сумніви в суб’єктності України – над цим працювали автори колективної монографії.
Катерина Настояща, яка нещодавно захистила докторську дисертацію з соціології, репрезентувала авторський колектив, підкреслила, що монографію було затверджено до друку Вченою радою НДІ українознавства КНУ імені Тараса Шевченка. Керівниця проєкту зазначила, що виконавці системно проаналізували фактори, які прямо чи опосередковано впливають на формування геополітичної суб’єктності України. У книзі розглянуто концептуально-методологічні засади геополітичної суб’єктності України в умовах сучасних загроз та геополітичні аспекти проблеми суб’єктності країни в умовах глобальних викликів, виявлено аксіологічні засади утвердження геополітичної суб’єктності України, проаналізовано інформаційну стійкість українського суспільства в умовах сучасних викликів і загроз та висвітлено релігійну складову геополітичної суб’єктності України.
Кандидат філософських наук Ірина Грабовська, аналізуючи розділ написаний нею у співавторстві з Сергієм Грабовським, акцентувала увагу присутніх на заяві В. Путіна 2008 р., у якій він привселюдно назвав Україну не суб’єктом, а об’єктом міжнародної політики. «Таке голослівне твердження, треба було аргументовано спростовувати. Тому перед українськими вченими постало питання теоретично обґрунтувати геополітичну суб’єктність України. Наразі є проблема латентної суб’єктності. Разом з тим, Україна як феномен ніколи не втрачала своєї суб’єктності. Є суб’єктність цивілізаційна, геополітична, мілітарна, культурна тощо. Геополітична суб’єктність – це сильна держава, потужний дієвий гравець на геополітичній шахівниці. Як стверджує Віталій Портніков, сьогодні тільки ядерні держави можуть претендувати на статус геополітичних суб’єктів. На наш погляд, це не так, бо ядерних держав наразі лише дев’ять (США, Росія (як спадкоємниця СРСР), Велика Британія, Франція, КНР, Індія, Пакистан, КНДР і, можливо, Ізраїль), а всі інші – чи є вони суб’єктами? Риторичне питання, а що – Німеччина, Італія, Іспанія, Туреччина, Канада, Мексика, Бразилія, Аргентина, Австралія, Південна Корея та інші розвинені країни не мають такого статусу? У демократичних державах панує сила права, в авторитарних – право сили. У цій жорстокій війні Україна, як європейська демократія, геополітичний суб’єкт, має стати успішною державою, котра переможе свого споконвічного ворога – імперську Росію!» – наголосила Ірина Миколаївна.
Проф. Роман Додонов повідомив, що в своєму підрозділі він намагався продемонструвати, що сумніви в суб’єктності України як геополітичного гравця розповсюджує саме та країна, яка в історичній ретроспективі робила все, що б така суб’єктність не відбулася. «Прагнення Росії позбавити Україну геополітичної суб’єктності є яскравим проявом її імперськості від минулого до сьогодення. Путін розпочав так звану «СВО» під гаслами «демілітаризація» і «денацифікація» України, але насправді він просто хоче знищити її суб’єктність. Для цього мобілізуються старі міфи про «приницпову бездержавність українців», «історичну неспроможність» тощо. Потрібно викривати подібні міфи і раціонально пояснювати – чому це не так.
Доктор наук з державного управління, доцент, професор кафедри глобальної та національної безпеки КНУ імені Тараса Шевченка Рена Марутян відзначила, що важливими чинниками геополітичної суб’єктності України є, зокрема, національна стійкість, інформаційна стійкість, соціальна стійкість, мілітарна стійкість тощо. Рена Рубенівна також наголосила, що довіра до влади й розвиток громадянського суспільства є надійною запорукою геополітичної суб’єктності України.
Доктор історичних наук, старший дослідник, провідний науковий співробітник НДІ українознавства Світлана Кагамлик розповіла, що у тексті свого розділу вона проаналізувала роль Церкви у духовному житті Української держави та як дієвого чинника геополітичної суб’єктності України. Світлана Романівна у своєму виступі, зокрема, зазначила: «Надання Вселенським Патріархом Варфоломієм Томосу Православній Церкві України є надзвичайно важливою подією. Розкол у 90-х рр. ХХ ст. Українського Православ’я на Українську Православну Церкву Московського Патріархату й Українську Православну Церкву Київського Патріархату став величезною трагедією для українців. Тим самим, Російська Православна Церква зсередини руйнувала Українську державу, системно поширювала в ній вплив «русского мира» й тим самим підважувала й послаблювала геополітичну суб’єктність України. Набуття Православною Церквою України автокефального статусу та визнання її у Світовому Православ’ї, що значно посилило геополітичну суб’єктність України… Також треба відзначити, цілеспрямовану україноцентричну діяльність Української Греко-Католицької Церкви та її Глави Блаженнійшого Святослава (Шевчука), яка всіляко посилює геополітичну суб’єктність України».
Кандидат філософських наук Надія Турпак відзначила, що російсько-українська війна, ведеться ворогом не лише за території, передусім це війна цінностей, боротьба за смисли. Надія Василівна наголосила, що українські цінності, зокрема, це – прагнення до порозуміння, гармонії, сердечності, душевності, волелюбність, свободолюбність, незламність, відвага, любов до Батьківщини, все це разом посилює українську політичну націю та зміцнює геополітичну суб’єктність України.
Після виступів авторів монографії відбулося її обговорення. Зокрема, кандидат історичних наук, старший дослідник, старший науковий співробітник НДІ українознавства КНУ імені Тараса Шевченка Юрій Фігурний попрохав Ірину Грабовську пояснити сутність виразу «проблема латентної суб’єктності України». Ірина Миколаївна відповіла, що багато століть Україна не мала власної державності, але мала свою приховану геополітичну суб’єктність, так, наприклад, майже сімдесят років існувала радянська Україна, складова частина Радянського Союзу, яка була однією з держав-співзасновниць ООН, наразі Республіка Білорусь є де-юре незалежною країною, а де-факто, це – колонія Росія, а загалом, при збереженні етнічного ядра, етнос отримує реальну можливість відновити власну геополітичну суб’єктність.
Юрій ФІГУРНИЙ
кандидат історичних наук, старший дослідник
Науково-дослідного інституту українознавства
Київського національного університету імені Тараса Шевченка
ОRCID: https: //оrcid.org/0000-0002-6463-0920
e-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам необхідно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.