28 лютого 2024 року, на 93-му році життя відлетіла у Вирій душа Петра Петровича Кононенка, творця сучасного українознавства, засновника й багатолітнього директора Науково-дослідного інституту українознавства МОН України, доктора філологічних наук, професора, лауреата Міжнародної премії імені Йоганна-Готфріда фон Гердера, члена Національної Спілки письменників України.

Людина не вибирає час і місце своєї появи на цей світ, але саме вона отримує можливість обирати свій шлях. У переважній більшості ця дорога важка і небезпечна. Недаремно українці полюбляють говорити: «Життя прожити – не поле перейти». Український народ у буремному ХХ ст. пережив багато горя і трагедій (Перша й Друга світові війни, голодомори, асиміляції), а наразі, на початку ХХІ ст. виборює право на життя у боротьбі з рашизмом, але попри всі об’єктивні й суб’єктивні труднощі зумів зберегти власну самобутність і продовжує розвиватися вже у Третьому тисячолітті.
Символічно, що Книгу Книг свого життя Петро Петрович назвав: «Сто літ, сто доріг… Україна та українознавство: зародження – розстріли – воскресіння».
У цій фундаментальній, п’ятитомній праці Петро Кононенко осмислив власний життєвий шлях, розвиток України та становлення і розвій українознавства. Його віра в Україну й українців допомагає нам гуртуватися й рухатися дорогою життя, розвиватися й вдосконалюватися на цьому шляху.
Петро Кононенко є яскравим уособленням пасіонарної частини українців, завдячуючи яким український етнос не розчинився серед інших народів, не зник у бурхливому історичному вирі подій, а поступово трансформується в українську політичну націю, згуртовуючи навколо себе представників різноманітних етнічних спільнот, які наразі мешкають в Україні.
Поет, письменник, митець, вчений, управлінець, державотворець, коханий чоловік, люблячий батько, громадянин, патріот, романтик, прагматик, хто такий Петро Петрович? Петро Кононенко, насамперед, – Титан українського відродження. Його образ – усміхнений, зосереджений, вимогливий, українознавчий навіки залишиться у наших серцях, думках, спогадах й роздумах. Поважаємо, цінуємо, шануємо та пам’ятаємо!
Прощання з Петром Петровичем відбудеться в п’ятницю 1 березня 2024 року, о 14-й годині, за адресою: м. Київ, проспект Любомира Гузара, 3, Київська міська клінічна лікарня № 6, корпус № 7, ритуальна зала (медмістечко).


Юрій ФІГУРНИЙ
оrcid.org/0000-0002-6463-0920
кандидат історичних наук,
завідувач відділу української етнології НДІУ